Вплив стресу на організм: психофізіологічний аспект

У стресовій ситуації наш мозок і тіло переживають цілий спектр реакцій, спрямованих на захист від подразників. Основи психофізіології допомагають краще зрозуміти, як саме стрес впливає на організм і які механізми в цей час активуються. Підвищений рівень гормонів, зміни в роботі серця й дихання — кожна реакція має свої причини й наслідки. Пропонуємо зануритися в основи цього процесу, з’ясувати його чинники й визначити, як краще впоратися з відчуттям тиску, пригніченості або неспроможності подолати ту чи іншу проблему.

Що спричиняє напругу?

Перш ніж ми зануримося в основи психофізіології, пропонуємо розібратися з визначеннями. Стрес — це не просто «складна проблема» або «поганий день». Це первинна психоемоційна реакція, яка спричиняє низку неспецифічних змін у функціонуванні організму. Основи психофізіології вказують, що ці реакції можуть стосуватися нервової, ендокринної, серцево-судинної та інших систем. Мета цих реакцій — забезпечити підтримку гомеостазу, тобто внутрішньої стабільності організму.

Щоб виникла емоційна реакція на стрес, потрібна конфліктна ситуація, в якій людина відчуває, що не може задовольнити свої потреби. Стресори, тобто фактори, що виводять нас із рівноваги, можуть бути різними: від біологічних (голод, біль, нестача кисню тощо) до емоційних (конфлікти на роботі або в сім’ї, незаслужені образи й таке інше).

Бий, біжи, замри!

Загальний адаптаційний синдром (ЗАС) — одна з головних концепцій основ психофізіології. Це захисна реакція, що виникає як відповідь на зовнішні та внутрішні стресори.

1. Тривога — перша стадія ЗАС. У психофізіології вона також відома як фаза шоку. У цей період мозок реагує на стресовий подразник швидким вивільненням гормонів, зокрема адреналіну та кортизолу. Ці хімічні сигнали мобілізують організм для боротьби або втечі (уникання) подразників. У результаті підвищується кров’яний тиск, спостерігається прискорене серцебиття, глибоке дихання, зниження тонусу м’язів, зміна температури тіла, що супроводжується тремтінням або млявістю.
2. Стадія резистентності. Організм намагається адаптуватися до постійних подразників. Основи психофізіології показують, що мозок і надниркові залози й далі інтенсивно виробляють гормони стресу, на цьому етапі їхня концентрація максимальна. Організм намагається зберегти енергію, але це може призвести до дисфункцій імунної системи, підвищення рівня лейкоцитів та еритроцитів у крові.
3. Третя стадія — стадія виснаження, коли ресурси організму вичерпуються. Відбувається відчутне зниження гормонів стресу, занепад фізичних і емоційних сил. Імунітет ослаблюється, можуть виникнути серйозні проблеми зі здоров’ям, наприклад, синдром хронічної втоми, депресія, навіть серцево-судинні захворювання.

Вивчення основ психофізіології дає змогу краще зрозуміти вплив стресу, щоб вчасно вживати заходів для його подолання. Інтервенції на різних етапах можуть значно полегшити наслідки, відновити загальне здоров’я й покращити самопочуття.

Основи психофізіології для фахівців

Знання основ психофізіології допомагає психологам краще розуміти фізичні аспекти психологічних проблем. Це корисно під час роботи з клієнтами, які стикаються з тривожністю, депресією або посттравматичним стресовим розладом. Розуміння того, які фізіологічні процеси відбуваються в організмі, дає змогу вибирати ефективніші техніки й методи терапії.

Крім того, знання основ психофізіології допомагає психологам легше спілкуватися з медичними фахівцями й іншими спеціалістами в мультидисциплінарних командних підходах до лікування пацієнтів. Чітке розуміння визначень і механізмів, які використовуються в медичній діагностиці, полегшує співпрацю й підвищує ефективність лікувального процесу.

Отже, основи психофізіології важливі в повсякденній роботі психолога для розуміння природи стресу, а також значно покращують ефективність роботи з клієнтами й взаємодії з колегами.