У стресовій ситуації наш мозок і тіло переживають цілий спектр реакцій, спрямованих на захист від подразників. Основи психофізіології допомагають краще зрозуміти, як саме стрес впливає на організм і які механізми в цей час активуються. Підвищений рівень гормонів, зміни в роботі серця й дихання — кожна реакція має свої причини й наслідки. Пропонуємо зануритися в основи цього процесу, з’ясувати його чинники й визначити, як краще впоратися з відчуттям тиску, пригніченості або неспроможності подолати ту чи іншу проблему.
Що спричиняє напругу?
Перш ніж ми зануримося в основи психофізіології, пропонуємо розібратися з визначеннями. Стрес — це не просто «складна проблема» або «поганий день». Це первинна психоемоційна реакція, яка спричиняє низку неспецифічних змін у функціонуванні організму. Основи психофізіології вказують, що ці реакції можуть стосуватися нервової, ендокринної, серцево-судинної та інших систем. Мета цих реакцій — забезпечити підтримку гомеостазу, тобто внутрішньої стабільності організму.
Щоб виникла емоційна реакція на стрес, потрібна конфліктна ситуація, в якій людина відчуває, що не може задовольнити свої потреби. Стресори, тобто фактори, що виводять нас із рівноваги, можуть бути різними: від біологічних (голод, біль, нестача кисню тощо) до емоційних (конфлікти на роботі або в сім’ї, незаслужені образи й таке інше).
Бий, біжи, замри!
Загальний адаптаційний синдром (ЗАС) — одна з головних концепцій основ психофізіології. Це захисна реакція, що виникає як відповідь на зовнішні та внутрішні стресори.
- Тривога — перша стадія ЗАС. У психофізіології вона також відома як фаза шоку. У цей період мозок реагує на стресовий подразник швидким вивільненням гормонів, зокрема адреналіну та кортизолу. Ці хімічні сигнали мобілізують організм для боротьби або втечі (уникання) подразників. У результаті підвищується кров’яний тиск, спостерігається прискорене серцебиття, глибоке дихання, зниження тонусу м’язів, зміна температури тіла, що супроводжується тремтінням або млявістю.
- Стадія резистентності. Організм намагається адаптуватися до постійних подразників. Основи психофізіології показують, що мозок і надниркові залози й далі інтенсивно виробляють гормони стресу, на цьому етапі їхня концентрація максимальна. Організм намагається зберегти енергію, але це може призвести до дисфункцій імунної системи, підвищення рівня лейкоцитів та еритроцитів у крові.
- Третя стадія — стадія виснаження, коли ресурси організму вичерпуються. Відбувається відчутне зниження гормонів стресу, занепад фізичних і емоційних сил. Імунітет ослаблюється, можуть виникнути серйозні проблеми зі здоров’ям, наприклад, синдром хронічної втоми, депресія, навіть серцево-судинні захворювання.
Вивчення основ психофізіології дає змогу краще зрозуміти вплив стресу, щоб вчасно вживати заходів для його подолання. Інтервенції на різних етапах можуть значно полегшити наслідки, відновити загальне здоров’я й покращити самопочуття.
Основи психофізіології для фахівців
Знання основ психофізіології допомагає психологам краще розуміти фізичні аспекти психологічних проблем. Це корисно під час роботи з клієнтами, які стикаються з тривожністю, депресією або посттравматичним стресовим розладом. Розуміння того, які фізіологічні процеси відбуваються в організмі, дає змогу вибирати ефективніші техніки й методи терапії.
Крім того, знання основ психофізіології допомагає психологам легше спілкуватися з медичними фахівцями й іншими спеціалістами в мультидисциплінарних командних підходах до лікування пацієнтів. Чітке розуміння визначень і механізмів, які використовуються в медичній діагностиці, полегшує співпрацю й підвищує ефективність лікувального процесу.
Отже, основи психофізіології важливі в повсякденній роботі психолога для розуміння природи стресу, а також значно покращують ефективність роботи з клієнтами й взаємодії з колегами.
1
2
3
4
5
